КАТАСТРОФА "СВІТУ СПАЛЕНИХ КНИГ"
Яке ж страшне майбутнє змалював нам Бредбері. Світ без книг, без емоцій, без права мати власну думку. Знищуються картини, а стіни будинків можна обладнати в величезні екрани, з яких з тобою будуть спілкуватися бездушні, але такі приємні "родичі". Світ, з якого дуже багатьом хочеться піти з доброї волі. Тут поняття щастя таке відносне, що про нього навіть забувають. Люди змушені жити, як роботи, їх пригнічують спогади про любов, про дружбу, навіть про те, скільки прийнято снодійних пігулок. Світ, в якому не звертаєш уваги, що трава зелена, небо блакитне, а краплі дощу мають смак. У пожежників зі шлангів тече не цілюща вода, а смертоносний вогонь. Моторошно, не по собі якось навіть. Тому що багато впізнається. Як він міг передбачити? Як знав про те, чого в рік написання книги не було і в помині? Роботи замінюють людей, гаджети - спілкування. "Збережи в собі