"ПОШЛЮ СВОЮ ДУШУ В ЮРБУ..."

 Сьогодні, 28 березня виповнюється 130 років від дня народження українського письменника Олекси Слісаренка. Його  ім’я маловідоме в силу певних обставин, проте заслуговує на визнання читацької аудиторії.

Народився письменник в 1981 р. на Харківщині в родині лимаря. Після закінчення Харківської сільськогосподарської школи працював агрономом. Але почалася Перша світова війна, і О. Слісаренко пройшов шлях від солдата до офіцера артилерії.  Літературною діяльністю почав займатися ще до війни, починав як поет, але з 1924 р. писав прозові твори. Був членом  літературних угрупувань  «Комкосмос», «Аспанфут», «Гарт», «ВАПЛІТЕ». Перша поетична збірка вийшла у 1919 р. («На березі Кастальському»). Автор понад 20 книжок гостросюжетних новел, оповідань, повістей і романів кримінально-пригодницького жанру : «Бунт», «Чорний ангел», «Хлібна ріка», «Страйк». Ситуації для творів О. Слісаренко брав переважно з часів війни. Проте є в його доробку і твори про людей 20-х років, про складні ситуації, які виникали на грунті  боротьби за нові людські взаємини. Предметом зображення він обирає звичайнісіньких, непомітних людей. О. Слісаренко в своїй художній практиці найширше використовував той принцип психологічного аналізу, коли досліджуються впливи житейських зіткнень на поведінку людини. Слісаренка вважали і вважають зачинателем пригодницької, гострофабульної , з іронічною оповіддю української новели. Він не повторював О’Генрі, якого вважав своїм вчителем. Він обрав собі багатьох вчителів, серед яких найсильнішим було життя.

В 1934р. його заарештували, судили. Письменник став «ворогом народу»,  отримав 10 років позбавлення волі і був засланий до одного з Соловецьких таборів. А 3 листопада 1937 року О. Слісаренка розстріляли разом з В. Підмогильним, М. Кулішем, М. Зеровим, Марком  Вороним, Г. Епіком, Л. Курбасом та іншими діячами української культури в урочище Сандармох (Карелія).