ЛІТЕРАТУРНА ЗОРЯ ІВАНА СЕНЧЕНКА

 

Народився Іван Сенченко в селі Наталиному на Харківщині 12 лютого 1901 року. У 1916 р. закінчив Костянтиноградське училище і вступив до учительської семінарії. Після її закінчення вчителював в рідному селі. Переїхавши до Харкова, працював продавцем у книгарні, бібліотекарем, викладачем української мови.

Був членом «Плугу» та «Вапліте», працював в редакції часопису «Вітчизна». Іван Сенченко одним із перших привітав прихід в українську прозу Євгена Гуцала та Валерія Шевчука і пророкував їм блискуче літературне майбутнє. Письменник був незаперечним авторитетом у літературних колах, думкою якого дорожили всі. Він завжди дивував не тільки своєю обізнаністю в літературі, досконало знаючи і класику, і сучасне йому письменство, а й взагалі широкою освіченістю. Так повість «Руді вовки» засвідчує глибокі знання автора в галузі археології, а повість «Чорна брама» продемонструвала широку ерудицію письменника в питаннях історії європейського середньовіччя.

Понад півстоліття тривала літературна творчість і самого письменника. Література стала його життям, а його життя – літературою. Це було справді дивовижно гармонійне поєднання. Він був і лишається майстром короткої повісті і новели. Іван Сенченко належить до рідкісного типу універсальних письменників. У нього є твори для всіх вікових категорій читачів, починаючи від найменших і закінчуючи оповіданнями, повістями і романами для безнадійно дорослих любителів художнього слова. Дослідник Сенченкової прози В’ячеслав Брюховецький писав: «Сенченко сприймає й показує нам дітей у повнокровному багатстві їхніх зацікавлень, клопотів, турбот. Водночас його розповідь просвітлена мудрою інтонацією людини, котра розуміє всю серйозність і значущість дитинства. Пишучи для дітей, Сенченко вдало утримує рівновагу в зображенні цього відмінного від уявлень дорослих світу, - він не дивиться на дитину розчулено-захопленим поглядом і водночас не утворює незмірної дистанції між собою і своїм героєм». Зажили справжньої популярності «Руді вовки», «Мої приятелі», «Два дні з життя Женьки і Левка», «Діамантовий берег», «Дороги – близькі і далекі». І віриться, що сучасний читач, як і читачі попередніх поколінь, не розминуться з ними.